Світогляд

Якщощо – тут буде довго (я попередив)

Коротка навігація

Сенс життя

Богопізнання і Богоуподоблення:
Це розмито звучить. Слово «БОГ» кожна релігія і навіть кожна людина тлумачить по своєму. Тому можливі недорозуміня.

Я, конкретно я, вірю в християнського Бога (деталі за посиланням). А саме вірю у всезнаючого всесильного і що головне – вселюблячого Духа. Який завжди поряд, який хоче всім добра і який знає найкращий варіант дій для кожної людини.

Богопізнання, бо

  • Це круто. Я люблю щось пізнавати
    Бог нескінченний. Скільки його не пізнавай, завжди буде ще щось цікаве.
    Тобто, бо Богопізнання – це вічнокайфово
  • Богоуподобленя, бо подоба гомосапієнса мені не подобається:
    Моє тіло постійно болить.
    Я обмежений в просторі.
    Мені треба тратитись на здоров’я.
    В мене погані інстинкти і тваринна душа. А ще мутний розум.
    Божа подоба мені подобається більше

Принципи і Цінності

Світ багатогранний. Кожен принцип має винятки. А кожна цінність має пріоритети. Які змінюються залежно від ситуації.

Але не завжди є час думати про винятки і оцінювати ситуацію, тому я для себе виділив

Чесність

Правда ще не означає відвертість. Я можу відмовитись дати відповідь. Я можу не сказати якщо не питають. Але якщо питають і я даю відповідь – мені дуже важливо казати правду (і чути правду). І потім робити те, що я сказав. І отримувати це ж у відповідь.

Сила в правді, а всі біди від лукавого. Це перевірено досвідом

Розвиток

Я не вмію просто жити аби жити. Мені так жити боляче. В прийнятті рішень і у всьому що я роблю для мене дуже важливо щоб це допомагало мені рости. Рости, тобто наближатись до мого сенсу життя.

Активність

Я вірю що я головна (хоч і не єдина) причина всього, що зі мною відбувається. І дуже люблю постійно щось робити. Хай навіть якусь фігню. Мені легше спробувати, напартачити, і отримати хоч якийсь результат. Чим просто чекати. Для мене чекати протиприродньо. Мені важливо бути в action.

Простота

Не путати з простячковістю.

Я не люблю коли люди спеціально ускладнюють речі. Я не люблю спеціально ускладнений код. Не люблю надлишок цяцьок в помешканні. Мені огидні високі манери (я знаю, вмію і коли мушу – роблю, але ненавиджу). Я люблю коли все просто. І коли в стосунках все прямо. Для мене це дуже важлива річ.

Інше

Серед важливих мені принципів – це й право вибору, і надія на краще, і всякі там цінності типу не вбий. Словом всі Християнські цінності. За потреби я можу розказати більше, але тут мало місця.

FAQ по філософії

Чому не атеїзм?

Бо якщо вчені доведуть, що Бога не існує – я повішаюсь. Або застрілюсь. Або ще краще куплю дерев’яний корабель, відпливу далеко від берега. Прив’яжу до грудей камінь, сяду на край борта і застрілюсь. Корабель припливе якомусь турецькому рибалці, а мене тихо з’їдять акули. І всі думатимуть що я пропав безвісти. Ніякої крові, м’яса і т д.
Чому зразу вмирати? Якщо всі ми просто сукупність молекул – тоді я не бачу сенсу жити. Бувають моменти, коли я кайфую, але бувають моменти коли я страждаю. Це цілком природня штука. Наш організм так зроблений. Скільки блага йому не дай – рецептори рано чи пізно “забиваються”, чутливість зменшується і починається біль. І ні найщасливіша сім’я, ні кар’єра, ні самоактуалізація, ні слава, ні гроші, ні наркотики ні що завгодно із достпуних мені мирських благ не заткне діру в серці розміром з Бога. В якийсь момент я всеодно відчую біль. А нащо мучитись, якщо там нічого не має? Щоб дочекатись коли почну кайфувати? А нащо, якщо можна просто все припинити.

Чому не іслам?

Бо я не вірю в Мухамедового Аллаха (Аллах в розумінні мусульман дуже відрізняється від Аллаха (Бога) в розумінні моєму). І навіть якби вірив, то всеодно б ненавидів такого Аллаха. Мені огидна ідея бога, який десь там живе собі ізольовано в заперті і вимагає лиш поклоніння, нічого не гарантуючи. Схожий персонаж є і в християнському віровченні, але в нас його називають Сатаною. Мені поведінка Сатани і сам Сатана огидний і тому я в такі ігри грати не хочу.

*ПС. Я знаю що мусульмани роблять з людьми кому неподобається їх віра. І мені дуже не хотілося б стати шарлі єбдо. Тому чисто нагадаю, що іслам вчить відноситись терпимо до іновірців, особливо християн.

Чуму не юдаїзм?

Бо світ дуже складний. Дуже багато залежностей. В цьому світі будь-який вчинок має деякі корисні для людини й інших людей наслідки, а деякі шкідливі. Навіть найскладніші закони всіх нюансів не піймають. Тому мені не подобається законницький підхід. Я не вірю, що всю складність світу можна вписати в Талмуд (я не вірю ще не значить, що неможливо. Може й можливо, але я не вірю).

Чому не буддизм?

Буддизм вчить, що всі муки від бажання жити. І для щастя треба перехотіти жити. Я частково згоден. Нема бажання – нема сильного страждання від неможливості його досягти. Але це гра в 0. Ти і збитків не отримуєш, і доходів.
Я ж хочу заробляти, я хочу виходити в плюс. Я хочу жити. Хотіти, прагнути, рватись, пристрасно. Лиш не до тимчасових цяцьок типу модних шкарпеток, а до активів що ліквідні вічно. Я хочу жити поряд з джерелом благ яке нескінченне і не згасає.

Чому не індуїзм?

Бо для мене це бісовщина з домішками фантазій і традицій. Я трошки пробував робити життя по принципах індуїзму. Зовні все йшло до кращого. Але в душі я був страшенно нещасним.Та й переродження і закони дгарми нагадують Талмуд (надто короткі, щоб вмістити всю складність світу).

Чому не язичництво?

Бо це бістощина, та ще й непрацює (і не лише через це).

Чому не сатанізм?

Бо це зло. Зло в сенсі противлення Богу. А Бог це любов і вічне джерело нескінченних благ. Шариш логіку?

Та й взагалі. Сатанізм дає різні земні блага. І це по своїй суті те ж саме, що наркотики. Від «успіху», нових сук, покипки машин і т д приходить +- те ж саме задоволення. По тому ж таки механізму. І як і від будь-якого наркотика рецептори всеодно забиваються, всеодно нема повного щастя навіть на землі. А що буде зі мною (якщо стану сатаністом) в житті не на землі – навіть уявити страшно.

Чому не гороскоп?

Бо це гороскоп. Це навіть не повноцінне віровчення. Це максимум як заправка до основної страви типу сатанізму, язичництва, індуїзму, атеїзму чи якоюсь мірою ісламу. Гороскоп вчить як отримувати дані завдяки зіркам і т д. Але я навіть тими що є з пам’яті чи інтернету даними користуватись не вмію толком.
Навіть якби гороском давав валідні дані – шо із них толку?

Чому не щось інше?

Не знаю. Пропонуй щось інше, будем думати.

Що я думаю про дружбу?

Я можу назвати людей друзями, якщо

  • У них спільні, або хоча б НЕпротилежні цінності
  • Вони поважають одне одного
  • Вони розуміють одне одного
  • Вони готові допомагати і підтримувати одне одного
  • В них є спільні захоплення, спільні інтереси. Спільні проблеми

Що я думаю про секс і любов?

Це дуже глибока тема. Тут або пролистуй, або буде довго.

Що таке секс?

Це форма спілкування.

Особлива, еротична форма спілкування. Форма спілкування, яка може бути лиш за умови взаємної еротичної любові. І це не тільки про сам момент коли совокупление. Це взагалі про все спілкування.

Це і про флірт, і про обнімашки, це й про поцілунки, це й про розмови в ліжку, це коли гладиш її волосся, коли тримаєш її руку і в тому дусі.

Що таке еротична любов?

Це любов з елементами еротики.
А любов – це дуже проста по своїй суті, і дуже тяжка в поясненні штука.
Якщо от так дуже грубо, то

Любов – це коли ти хочеш іншій людині щастя і духовної єдності з нею.
Еротична любов – це коли ти хочеш іншій людині щастя і духовної єдності, і сексу.

Любов VS Егоїзм

Любов – це я вже казав. Це коли ти хочеш іншій людині щастя (і сам від того кайфуєш).

Егоїзм – це коли ти хочеш щастя собі. Собі, тобто своєму дикому я (своєму ІД). Тобто коли ти хочеш вставити дівчині щоб потішити свій інстинкт розмноження. Або коли ти хочеш тусити з моделлю щоб всі друзі заздрили (потішити свій «стадний» інстинкт). Або коли ти хочеш на ній заробляти. Або коли ти хочеш почуватись в безпеці (це в гейських парах часте явище). Або коли все перемішане.
Суть в тому, що егоїзм – це коли ти любиш свої інстинкти. А дівчину використовуєш як інструмент.

Емоційна прив’язаність VS Любов

Емоційна прив’язаність наслідок егоїзму (нелюбові).

Коли ми постійно отримуємо задоволення від якогось інструменту. Наприклад від смачного борщу (їжа – це інструмент. Який приносить нам задоволення). Так от коли ми постійно кайфуємо від борщу – ми звикаємо до борщу. Ми звикаємо отримувати приємні емоції від використання борщу. Виникає емоційна прив’язаність до борщу. І от коли ти в якийсь момент переїжджаєш в гуртожиток (де нема маминого борщу) – стає боляче. І ти починаєш сумувати. В тебе паскудиться настрій, стає боляче. Боляче із-за втрати цяцьки.

Так от постав на місце борщу ім’я дівчини або хлопця. Якщо умовна Амфросина звикла отримувати задоволення від єблі із Амвросієм; звикла понтуватись перед подружками що сосе самому Амвросію; звикла отримувати гроші від того Амвросія; звикла виливати всі помиї з своєї душі в вуха Амвросію; звикла почуватись в безпеці за спиною в Амвросія. А потім Амвросій взяв і утік.
Що відчуватиме в цей момент Амфросина?
Правильно. Ломку. Ломку від втрати цяцьки. Таку ж ломкуу як в першокурсника за борщом. Лиш інтенсивнішу.

А от якби Амфросина любила Амвросія. То вона могла би любити його й далі. Незалежно чи приносить ця цяцька задоволення чи ні. (заодно й ломки не було б).

Совокупление как секс ( по любви ) VS совокупление із-за егоїзму

Хто в’їхав в написане вище. Той вже знає відповідь.

Совокупление по любові – це форма спілкування. Тобто форма сексу. Дуже інтимна форма сексу.

Совокупление із-за егоїзму – це спосіб потішити своє Ід. Наприклад свій інстинкт розмноження. Або спосіб підняти свою низьку самооцінку (ну раз я їй вставив, значить мужик, да Антон?), це може бути навіть спосіб заробити. Це може бути що завгодно. Але якщо причиною совокупления є егоїзм. То це що завгодно, але не секс. Принаймні я вважаю так.

Що я думаю про секс до весілля?

Воу воу воу. Це ж очевидно (нє).

Колись за блуд убивали. Ііі.. це був той час, коли совокупление щось та й значило. От реально. Ризикнути життям заради сексу! Це який рівень інтимності мав бути? (Хоча сексом там пахло рідко. Частіше це було із-за нестриманості і сильного бажання перепихнутись. І тим не менш було й шось хороше в ті роки. Але не суть). Суть в тому, що секс – це про форму інтимного спілкування. Секс із совокуплением – це про досить високий рівень інтимності такого спілкування.

Колись давно це вимагало дійсно високого рівня інтимності. А зараз… взагалі це залежить від виховання. Але в цілому совокупление втратило свою суперінтимність і сакральність. Тому я хз.

З одного боку. Я хочу собі жінкою християнку (деталі нижче). Ісус закликає людей не калічити свою душу перепіхонами з ким підряд. І я повністю розумію про шо він говорить. Це правильно і дуже корисно для людської психіки. Сам я теля нестримне, але якщо жінка захоче – ок, віднесуть з розумінням і буду чекати.

Хоча якщо брати випадок коли відчуваєш, що ви дойшли до того рівня близькості і вже навіки разом. То. Чому б ні?*Хоча якщо брати випадок коли відчуваєш, шо ви дойшли до того рівня близькості і вже навіки разом то чого б не подумати про шлюб?

Скоротимо: питання дуже індивідуальне і залежить від рівня сакральності сексу в нашій свідомості (моїй і моєї коханки).

Зачем любить?

Не знаю.

Такої відповіді яка підійшла би усім я не знаю.

Я хочу любити, бо я хочу любити. Мені подобається.

Що я думаю про шлюб?

Це довготривалі стосунки між чоловіком і жінкою, де вони одночаснокоханц і друзі, і наставники одне одному, і партнери по господарству.

*ДУЖЕ ВАЖЛИВО!
Шлюб – це про довготривалі стосунки. Це про доки смерть або якийсь ну супержосткий форс-мажор не розлучить вас.

Нащо людям шлюб? Який сенс?

Вище я вже писав трохи про любов і про егоїзм.

Але розуміти що таке любов – це про одне. Любити – це зовсім інше.

Я ввесь такий розумний сиджу оце умнічаю. Але сам я теж потомок Адама. Потомок Адама – тобто грішна людина. Тобто людина з скотськими інстинктами.

Коли поряд проходить миловидна дівчина – в мені теж грає інстинкт розмноження. Я хочу вміти любити, і приблизно знаю що це. Але моє серце егоїстичне. Моє я хоче м’яса й понтів.

Я пам’ятаю якою стрьомною мені здавалась одна зашугана мала. І як я потім узнав що вона топ 3 глядацьких симпатій на конкурсі міс Україна. І як мені раптом захотілось її закадрити щоб доказати самому собі, що я мужик. От поки не бачив її бірку – здавалася зажуганою і стрьомною. А тут бац, і зразу все помінялось. Бо бірка розігріла в душі бажання понтів.

Це приклади суто з мого життя. В кожного вони свої. Але суть: егоїзм від природи присутній кожному. Ми всі від природи егоїсти і любити не вміємо.

І для когось це норм. Хтось любить тільки себе, регулярно із-за цього страждає, але міняти ситуацію не хоче. Такі люди люблять пікап, випадкові тимчасові стосунки, цивільний «шлюб» і т д.

А для когось НЕ норм. Хтось хоче перестати страждати. Хтось хоче почати любити не тільки свого внутрішнього скота. Для таких людей існує шлюб, християнський довгостроковий шлюб.

Які його плюшки?

Гарантія, що тебе не кинуть – народжує в тобі довіру. А завдяки довірі нам обом вигідно інвестувати одне в одного:
Я хочу кожен день просипатись з кращою жінкою чим була вчора. Мені є сенс інвестувати в свою дружину. Але нема страху втратити інвестиції. Моя дружина теж хоче просипатись з кращим чоловіком чим я був вчора. І вона теж не боїться втратити свої іневтиції. Бо знає, що ми одружились навіки.Ми говоримо правду. Нам нема сенсу брехати одне одному. Нема страху залишитись самотнім.

Взаємоінвестиції зрощують любов:
Коли я постійно переступаю через себе заради дружини. І при цьому бачу як вона теж старається. В якийсь момент мені почанає подобатись любити її. І я починаю любити не лиш на ділі, а й в душі.

А правда зрощує взаєморозуміння:
Чим краще ти знаєш людину – тим вища якість вашого сексу (еротичних стосунків). Це теж зміцнює стосунки.

(Візьми тепер оці плюхи і порівняй з грязними єблями з ким підряд: коли ти постійно напружений і чекаєш удару; коли ти кожен раз тратиш гроші і сили в нікуди; коли їбеш незнайому тобі тушу і почуваєся тупим дрочером, бо ти відчуваєш що насправді вона тебе не любить. а хто ти, якщо ти не можеш знайти жінку яка тебе любить?; коли ти постійно боїшся відкритись бо ця сука може потім тебе шантажувати; коли ти завжди розумієш що завтра знову доведеться шукати нову; і коли кожен раз очкуєш підхопити снід. Твоє життя, твій вибір. Але мені варіант шлюбу більше заходить).

Який я хочу шлюб?

Я хочу християнський шлюб:

Де у нас із дружиною близькі інтимні стосунки (шикарний високорівневий секс).

Де ми разом ведемо господарство, коли в нас спільний побут, спільне майно і спільний бюджет.

Де ми виховуємо наших дітей і кожен знає свою закладену природою роль (рішення приймаємо разом. Але якщо є сильна суперечність, то останній голос і відповідальність за мною).

Де в нас є гарантії одне перед одним. А тому є і довіра.

Де ми розуміємо одне одного.

Де ми одне одному кажемо правду щоб якою гіркою вона б не була.

Де ми терпимо слабкості одне одного.

Де ми доглядаємо одне одного.

Де ми любимо і плекаємо ще більшу любов одне до одного.

Якою має бути жінка, щоб я одружився

Я маю бути впевненим, що з нею можна збудувати ідеальний шлюб.

То☝ було коротко. Тепер по-порядку:
*з зірочкою принципове

В неї той же світогляд:
*Вона ортодоксальна христянка. Вірить в теж саме, в кого і в що вірю я.
*Вона прагне того ж, чого прагну я
*Вона цінує те ж, що ціную я

Мені з нею комфортно
*Вона ерудована. Вміє мислити.
*Вона мудра. Шарить у психології.
*Вона вміє бути другом.
*Вона мислить позитивно і має почуття гумору.
*Вона не бидло. Вона мислить широко і цілиться до вищого
Вона україномовна або хоча б розуміє укр
Вона з села і знає що таке спів цвіркунців
У нас є спільні захоплення (чим більше, тим краще).
*Вона мене хоче.

Я її хочу. Хочу як самку
Тут нема однозначних параметрів. Мені подобаються різні дівчата. Але якщо прям ідеал фігури – це щось типу Jen Selter.
У неї гарна попа. Підкачана, але з целюлітом. (мені приємно розуміти, що в її судинах плаває естроген).
У неї талія вужча за попу і груди
У неї груди плюс мінус 2 розмір
У неї довге волосся
У неї добре й усміхнене лице

Вона здорова
*Вона може мати дітей (або готова полюбити моїх дітей від іншої жінки)
*Вона не курить.
*Вона мало п’є (алкоголь), а ще краще не п’є взагалі.
*Вона займається фізкультурою.
*Вона слідкує за своїм раціоном.
Вона повноцінна, вміє ходити без каляски ну і типу того (зірочки спеціально нема).

*З неї вийде класна мама

*Вона уже грамотна господиня або прагне такою стати

Чого стільки вимог?☝

Бо все, що я вимагаю – я можу запропонувати у відповідь.

Шо как з сімейним статусом?

Питання закрите. З сімейним статусом все добре.

Але що цікаво – я довго мучився скитався. А потім взяв і чітко описав в щоя вірю, чого я хочу (оцей розділ я почав писати восени 2019. закінчив літом 2020).
Оглянувся навколо і побачив Ангеліну. І власне я думаю описане мною вище комусь та й може знадобитись.

Що я думаю про дітей?

Я колись бачив відос де childfree хлопець сказав: “Я заведу дітей тільки тоді, коли мені скажуть хоч одну неегоїстичну причину”. Мене це зачіпило. Я довго про це думав.Я рекомендую всім про це подумати. Ну а тут то, що думаю я:

Нащо народжувати дітей?

В світі існує більше гуглодуплекса мікрочастинок. Лише один чоловік виробляє близько 40 мільярдів сперматозоїдів тільки за рік. При тому, що всього на планеті в 6 раз менше людей.. Вірогідність народитись настільки низька, що кожен з нас мегавезунчик. Право народитись – це мегакрутий подарунок. І це та неегоїстична причина, яка спонукає мене родити дітей.

Дарунок життя задля дарунку життя – це то, що свідчить про любов. А не про егоїзм.І це єдина причина, із-за якої варто народжувати дітей.

На жаль. Ми і в цьому прохавані гріхом (пошкодженням психіки), тому всі ми більше чи менше. Але хочемо пишатись своїми дітьми перед сосідами. Хочемо використати їх як інструмент щоб підняти свою самооцінку. Іноді хочемо щоб це була нам допомога в старості (така собі довгострокова інвестиція). Але це все фігня і зло.

Головна причина для народження дітей – це щоб дарувати життя.

І в додаток до життя їм треба дарувати любов. Причому любов не ту, що «я тебе люблю допоки ти мене». А любов яка «я тебе народив і я тебе люблю чисто за то, що ти є». Це вимагає тяжкої роботи над собою. Але це саме той лвл, якого треба прагнути при народженні і вихованні дітей.

За яке виховання? (яким я буду татом)

Я буду дуже ліберальним татом. Я капіталіст, я ненавиджу китайську систему управління.Я за свободу. За право вибору і право на підтримку.

Можна довго розказувати, що оце гріх, що воно тебе покалічить. Можна навіть тримати дитя на ланцюгу. Можна робити що хочеш. Але краще всього попередити дитину про ризики. Дати право вибору і підтримати коли обламається.

+ дуже важливий принцип власного прикладу:Можна довго розказувати, що курити це зло. Але дитина підсвідомо спостерігає за авторитетною йому людиною і пробує повторити. Тому якщо дитина бачить як тато жере фастфуд, то й собі хочеться.І навпаки. Коли дитина бачить як тато втоптує після спортзалу варену грудку – то й собі хочеться.І навіть якщо він буде розказувати, що грудка фігня і її жеруть тільки лохи хто не вміють відростити пивне пузо – син всеодно буде хотіти стати качком і нехотіти відрощувати пивне пузо. Ще з 3х років рватися у спортзал і топтати варене м’ясо (якщо тато йому авторитетна особа). Ну й навпаки.

Коли пора заводити дітей?

Коли маєш сформований світогляд, коли готовий любити своїх дітей і є необхідні матеріальні можливості – тоді й можна. Ну і коли є інша людина хто може з цим допомогти.

Що думаю про аборт?

Думаю що це вбивство. Вбивство своїх дітей. І дітям якби й норм. А от батькам боляче. Аборт – це боляче. І це вбивство. Я всіляко уникаю можливостей залетіти і тому поки не стояв перед таким вибором. Я не знаю як воно і мені напевно легко говорити про таке збоку. Але думаю я би вибрав дитину. Якщо в 20 років народжується дитина – в 40 років (коли дитина вже доросла) – ти здоровий досвідчений мужик. Якщо берегти здоров’я, то в 40 років є ще більше можливостей реалізувати себе ніж у 20. І навіть якщо ти не зможеш нічого в бізнесі, будеш знати що щось таки зміг в сім’ї. Це не такий вже й поганий варіант.
А що стосується жити з мамою дитини, яку ти можливо навіть ненавидиш. Ну..Колись перед від’їздом в Одесу мені тато порадив: “Займайся сексом лиш з тими жінками, на кому готовий одружитись.”. Це одна з кращих порад мого тата. Дуже тяжкий, але дуже простий і дієвий рецепт. (Хоча завжди можна забрати дитину в поганої мами і знайти для неї кращу маму. Якщо ти прям настільки конкурентний самець)

Чи хочу я дітей?

Хочу. Хочу 2 хлопчиків і 2 дівчаток.

Чого так? Щоб у кожного був хоча б 1 брат, і хоча б 1 сестра.

Я наприклад знаю чого дівчата постійно запізнюються і норм ставлюсь до їхніх психозів. А якби не було сестри, то не знав би. Ще якби в мене був брат, то було б взагалі афігєнно. Але вже поїзд поїхав.

Чи маю дітей?

Ні, але все ще попереду

Питання глобальні

Гендер

Писати оце навіть страшніше, ніж критикувати іслам. Бо мусульманам я нафіг не здався, навряд чи хтось з них це прочитає. А якщо й прочитає – горло наврядчи побіжить мені різати. Наврядчи я своїми словами прям настільки задіваю почуття віруючих.

А от сказати , що я всім серцем ненавиджу ідею феменізму в її сучасному вигляді – оце правда страшно. Особливо коли ти працюєш на USA. Там за таке б’ють. В прямому сенсі. А будеш оборонятись – ти абьюзер і насильник проти жінок. І навіть в Україні, якщо це прочитає якийсь чи якась HR – мої двері в ту компанію майже закриті.
Віруючі сучасного феменізму дуже чутливі віруючі.
Але є що є. Я брехати не хочу: я щиро ненавиджу нинішню ідею феменізму. Я вважаю жінок і чоловіків різними. І мене бомбить коли нас пробують зробити однаковими. Це довга тема. Існує багато різних течій феменізму, різних ідей феменізму. І є в дечому гарні ідеї, світ не чорнобілий, феменізм теж у відтінках сірого. Але. Про це треба писати книжку, а краще кілька. (хоча й так є класна книжка). Якщо коротко – то я не хочу жити в світі де в кожної людини одна грудна залоза і одне яєчко. Я хочу жити в світі різних і повноцінних людей.

Капіталізм

Я за свободу. За право вибору. Я проти карантину. Для мене влада яка вводить карантин – злочинна влада (бо коли я йду на вулицю – я шкодю сам собі. Так само як і інші шкодять самі собі. Аналогічно як із споживанням чіпсів або кока-коли або гембілнгом і т д. Я проти подібних обмежень). Мені огидно боляче і неприємно коли є якийсь єдиний централізатор типу коломойського, путіна чи олігархів, який всім вказузує що робити.

Екологія

Мені не впадлу ходити в старих речах. У мене є шикарна комфортна в’язана кофта якій 9 років і якби це ніяк не впливало на мої стосунки з іншими – я би взагалі купував одяг раз на кілька років. Аналогічно з меблями. Аналогічно з житлом. Аналогічно з усім на світі.
На жаль, в культурі споживання не можна використовувати просто достатньо для життя. В культурі споживання рівень споживання тісно пов’язаний із соціальним статусом і якщо би я й справді почав користуватись лише достатнім – люди б дивились на мене як на далбайоба.
Тому я мушу регулярно оновлювати гардероб і все в тому роді щоб показувати що я платоспроможний.
І цим самим катувати природу іще більше.

Але я надіюсь ми (люди, в т ч я ти і т д) таки перестанемо оцінювати людей по шмотках і почнемо цінувати природу більше за йобані понти.

Політика і релігія

Дві різних речі.
Політика і релігія – це дві різних речі.

Я за незалежну Україну. Так, я хочу миру, але не расійського. Я всіма руками топив за майдан, і навіть досі не шкодую. І я за те, щоб карати по  закону навіть священників якщо ті цей закон порушують. Але в моєму розумінні, церква – це є не від цього світу. І коли якийсь бородатий поц починає сам по своїй же ініціативі лизати попу політикам – в моїх очах він втрачає легітимність як патріарх і навіть просто священник. Я розумію коли на церкву іде сильний тиск і десь прогнутись – це єдиний спосіб зберегти церкву. Але коли тебе ніхто не змушує, а ти сам біжиш лизати жопу політикам – ти сраний політик в рясі. Але не патріарх. Із-за цього я не визнавав і досі не визнаю КП чи ПЦУ церквою. Для мене це політична організація, не більше.

І навпаки. Коли влада починає сунутись в діла церковні і указувати патріарху “зроби то то” чи “зроби тото” – це погана влада.

Філософія технологій

Я ІТшнік. Уже деякий час варюсь в цій каші. І помітив що люди хто більше мислять як люди – вони дуже швидко наїдаються і рідко рвуться за супердосягненнями. А якщо й рвуться, то скоріше за більш “людськими” досягненнями (наприклад бабла і шлюх побільше і шоб тачка хароша).
Натомість неповноцінні в цьому світі люди намагаються компенсувати себе в світі технологій. По-моєму це дибільно вірити що якщо мене досі ніхто не любить, то почне любити коли я зроблю якусь залізячку.
Але що дивуватись, якщо навіть “софт-скіловані” люди вірять що ту ж таки любов можна купити грошма.
Слаборозвинені в психології і сильнорозвинені в технологіях люди тим паче вірять у можливість покупки любові технологіями. А т к до любові вони голодніші, то й ІТ досягнень їм хочеться більше. І результати зазвичай кращі.І це погано.Бо коли ти робиш якусь залізячку не із любові до інших, а з бажанням щоб інші почали тебе любити – це погано. Бо ти створюєш залізячку заради залізячки, заради примусу інших. А не заради їх користі. Такі люди більше думають про самі технології. І в цьому є деяка небезпека.Бо Гітлер з заточеним каменем – це Калігула. А Гітлер з комп’ютерами від IBM і газовими камерами – це планетарний пздц. Що може зробити новий Гітлер з нинішніми і подальшими технологіями – тяжко уявити. І мене трохи тривожить ця фігня. Мені важливо щоб технологія або служила людям, або не існувала взагалі.

Все

Є багато не описаних тут речей про які я думав. Але там я плюс-мінус згоден з натовпом (а як мислить натовп – ти і сам/а знаєш). Тому окремо не розписую. Па

(Поїж чогось цукрового, мозку після всього певне що важко)