Якщощо – тут буде довго (я попередив)
Коротка навігація
Сенс життя
Богопізнання і Богоуподоблення:
Це розмито звучить. Слово «БОГ» кожна релігія і навіть кожна людина тлумачить по своєму. Тому можливі недорозуміня.
Я, конкретно я, вірю в християнського Бога. А саме вірю у всезнаючого всесильного і що головне – вселюблячого Духа. Який завжди поряд, який хоче всім добра і який знає найкращий варіант дій для кожної людини.
Богопізнання, бо
- Це круто. Я люблю щось пізнавати
Бог нескінченний. Скільки його не пізнавай, завжди буде ще щось цікаве.
Тобто, бо Богопізнання – це вічнокайфово - Богоуподобленя, бо подоба гомосапієнса мені не подобається:
Моє тіло постійно болить.
Я обмежений в просторі.
Мені треба тратитись на здоров’я.
В мене погані інстинкти і тваринна душа. А ще мутний розум.
Божа подоба мені подобається більше
Принципи і Цінності
Світ багатогранний. Кожен принцип іноді шкодить. А кожна цінність іноді конфліктує з іншими. Із-за цього буває коли ці цінності і принципи шкодять.
Але не завжди є час думати про винятки і оцінювати ситуацію, тому я для себе виділив
Я ціную правду
Правда ще не означає відвертість. Я можу відмовитись дати відповідь. Я можу не сказати якщо не питають. Але якщо питають і я даю відповідь – мені дуже важливо казати правду (і чути правду). І потім робити те, що я сказав. І отримувати це ж у відповідь.
Сила в правді, а всі біди від лукавого. Це перевірено досвідом
Я ціную пошук істини
Я не люблю просто існувати. Я люблю іти і шукати. Хай і через помилки, через біль, через встид і дурість, але іти і шукати.
Я ціную простоту
Не простячковість, не бидлуватість. А саме простоту
Я не люблю коли люди спеціально ускладнюють речі. Я не люблю спеціально ускладнений код. Не люблю всякі там Пшонка стайл. Не люблю коли люди замість прямо сказати правду шукають як би м’якше підібрати слова чи ще краще збрехати лиш би не здатись грубим. Не люблю коли люди допридумують в себе в голові і бояться спитати. Не люблю коли ускладнюють там, де це тільки шкодить.
Я люблю коли все просто.
Люблю скандинавський стиль інтер’єру, люблю ясний зрозумілий очевидний код, люблю коли в стосунках все прямо. Для мене простота – дуже важлива річ.
Я ціную любов, довіру і доброзичливість
Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
Перше послання до Коринтян глава 13
Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо.
Я не є святим вселюблячим бла бла бла. В мені теж живе ненависть, гординя і т д зло. Яке регулярно дає свої прояви. Але попри наявність в мені зла, я ціную добро і роблю все що можу щоб любити його ще більше.
Правда полегшує життя, робить його яснішим і зрозумілішим. Але тільки любов оживляє душу і справді робить людину щасливою.
Інше
Серед важливих мені принципів – це й право вибору, і надія на краще, і всякі там цінності типу не вбий. Словом всі Християнські цінності. За потреби я можу розказати більше, але тут мало місця.
FAQ по філософії
Чому не прийму атеїзм?
Бо якщо мене вийде переконати, що Бога не існує – я повішаюсь. Або застрілюсь. Або ще краще куплю дерев’яний корабель, відпливу далеко від берега. Прив’яжу до грудей камінь, сяду на край борта і застрілюсь. Корабель припливе якомусь турецькому рибалці, а мене тихо з’їдять акули. І всі думатимуть, що я пропав безвісти. Ніякої крові, м’яса і т д.
Чому зразу вмирати? Якщо всі ми просто сукупність молекул – тоді я не бачу сенсу жити. Бувають моменти, коли я кайфую, але бувають моменти коли я страждаю. Це цілком природня штука. Наш організм так зроблений. Людина так створена, що вічно бути щасливою не може. Періодично всеодно наступає відчуття болю. І якщо уявити, що я можу застрілитись і нічого не станеться, просто все закінчиться. То який сенс терпіти в періоди коли тобі погано? Просто зупинив усе і все.
Чому не прийму іслам?
Бо я вірю, що Бог – це любов, хто хоче взаємних доброзичливих стосунків формату “особистість <-> особистість”. А не тоталітарний Аллах хто хоче покори і аби всі були його рабами. З моїх спостережень за тим що Бог робить – він далеко не такий яким його описують мусульмани. Принаймні мені так здається.
Чуму не прийму юдаїзм?
Якщо сильно коротко і спрощено – юдаїзм передбачає, що є ряд правил і головне – це жити виконуючи ці правила. Просто роби всі прописані заповіді і все буде добре.
Але я в таке не вірю.
Як на мене, світ дуже складний, дуже багато залежностей. Я не вірю, що всю складність світу можна вписати в Талмуд. Може це й можливо, але я в це не вірю. Мені законницький підхід здається хибним.
Чому не прийму буддизм?
Буддизм вчить, що всі муки від бажання жити. І що якщо хочеш бути щасливим – піди в нірвану, тобто в небуття.
Але по-перше. Небуття – це краще чим постійний біль. Але це гірше чим вічне блаженство.
По-друге. Буддизм вчить мене ігнорувати Бога. А мені таке не підходить. Мені Бог подобається і я не хочу його ігнорувати.
Чому не прийму індуїзм?
По-перше, закони Дхарми сильно нагадують законницький підхід про який я уже висловивися вище пояснюючи за юдаїзм.
По-друге я вважаю індуїзм язичництвом.
Чому не прийму язичництво?
Бо це в кращому випадку просто суміш ілюзій які не мають зв’язку з реальністю (як на мене).
А в гіршому відверта бісовщина.
Чому не прийму бісовщину / магізм?
Ворожки, чаклуни, відьмаки і т д бісовщинці будують стосунки з бісами. Їх біси і стосунки з ними влаштовують.
А я вважаю бісів огидними і небезпечними (і на то є причини). І не хочу з ними жодних, жодних взагалі стосунків.
Я обрав для себе шлях побудови стосунків з Богом.
Чому не прийму сатанізм?
Сатанізм – це атеїстичний світогляд (а за атеїзм я уже пояснив).
— хвилинка лікбезу:
Сатаністи не будують стосунків із сатаною і т д бісами. Сатаністи не вірять, що біси чи Бог існують. Для сатаністів сатана – це як бетмен, для них сатана – видуманий персонаж, для них він просто бренд. Типу як символ що надихає. Не більше.
Чому не прийму гороскоп?
Бо це гороскоп. Це не світогляд, не віровчення. Це просто така собі методологія. Гороскоп не дає відповідей на філософські питання, не дає відповіді на питання в чому сенс життя. Гороскоп не каже що таке погано і що таке добре. Гороскоп просто каже як прогнозувати майбутнє на основі певних даних про зірки. Гороскоп – це щось типу методології.
——
чи юзав я цю методологію і чи вона мені подобається?
Ні. Ця методологія не працює і не подобається.
Чому не щось інше?
Не знаю. Пропонуй щось інше, будем думати.
Що я називаю дружбою?
Дружба це вид стосункців коли
- Є спільність світогляду в принципових речах
- Є довіра
- Є взаємоцікавість, взаємовигода від стосунків
Можна розібрати на прикладах.
Напрклад чому коли є довіра і взаємовигода від стоснуків – це не дружба.
Бо коли я хочу будувати і розвивати, а умовний рускій Ванька хоче замазати гавном ввесь світ. То навіть якщо я впевнений, що він справді хоче замазати гавно ввесь світ (тобто довіряю йому) і мені цікаво дослідити що не так з його головою, а він хоче потратити мій час (є взаємовигода) – це не дружба.
Коли є умовний я і є умовний Афанасій хто ходить зі мною в одну церкву (є спільність світоглядів) і хто є цікавим мені як бізнес-партнер. Але цей Афанісій уже не раз кидав людей брехав і т д (нема довіри), то це не вийде дружби.
Коли є умовний ІТшнік Рома, класний тіп, у нас спільні світогляди, є довіра. Але в нього свої справи, а в мене свої справи. Ми одне одного розуміємо, довіряємо і т д, але в нас нема перетинів де ми могли б бути одне одному корисним, то ми просто знайомі. І це теж класно (навідміну від перших двох прикладів), але не друзі.
Що я думаю про секс і любов?
За великим рахунком аж пофіг. Я відкритий до нових знайомств заради дружби/бізнесу/волонтерства і т д. Того все що тобі треба знати аби зрозуміти вийде у нас дружба/бізнес – я публікую.
А щодо чи вийде у нас з тобою класна сім’я – ні. Зразу точно НІ. Просто із-за того, що моє серце зайняте. Я своє кохання вже знайшов і нові варіанти не розглядаю.
І на цьому можна було б закінчити.
Але
Але
Але
Я підійшов до цього діла системно. І хоч зі мною в тебе уже сім’ї точно не вийде. Але зрозуміти що робиться в голові у таких хлопців як я (і можливо чомусь навчитись, щось взяти собі) – це тобі допоможе.
Як я ставлюсь до сексу?
Як до форми спілкування.
Особливої, еротичної форма спілкування. Форми спілкування, яка може бути лиш за умови взаємної еротичної любові. І це не тільки про сам момент коли совокупление. Це взагалі про все спілкування.
Це і про флірт, і про обнімашки, це й про поцілунки, це й про розмови в ліжку, це коли гладиш її волосся, коли тримаєш її руку і в тому дусі.
Що таке еротична любов?
Це любов з елементами еротики.
Що таке любов?
А любов – це дуже проста по своїй суті, і дуже тяжка в поясненні штука.
Якщо дуже грубо
Любов – це коли ти хочеш іншій людині щастя і духовної єдності з нею.
Еротична любов – це коли ти хочеш іншій людині щастя і духовної єдності, в т шляхом сексу.
Любов VS Егоїзм
Любов – це я вже казав. Це коли ти хочеш іншій людині щастя (і сам від того кайфуєш).
Егоїзм – це коли ти хочеш щастя собі. Собі, тобто своєму дикому я (своєму ІД (відсилка до Фрейда)). Тобто коли ти хочеш вставити дівчині щоб потішити свій інстинкт розмноження. Або коли ти хочеш тусити з моделлю щоб всі друзі заздрили (потішити свій «стадний» інстинкт). Або коли ти хочеш на ній заробляти. Або коли ти хочеш почуватись в безпеці (це в гейських парах часте явище). Або коли все перемішане.
Суть в тому, що егоїзм – це коли ти любиш свої інстинкти. А дівчину використовуєш як інструмент.
Емоційна прив’язаність VS Любов
Емоційна прив’язаність наслідок егоїзму (нелюбові).
Коли ми постійно отримуємо задоволення від якогось інструменту. Наприклад від смачного борщу (їжа – це інструмент. Який приносить нам задоволення). Так от коли ми постійно кайфуємо від борщу – ми звикаємо до борщу. Ми звикаємо отримувати приємні емоції від використання борщу. Виникає емоційна прив’язаність до борщу. І от коли ти в якийсь момент переїжджаєш в гуртожиток (де нема маминого борщу) – стає боляче. І ти починаєш сумувати. В тебе паскудиться настрій, стає боляче. Боляче із-за втрати цяцьки.
Так от постав на місце борщу ім’я дівчини або хлопця. Якщо умовна Амфросина звикла отримувати задоволення від єблі із Амвросієм; звикла понтуватись перед подружками що сосе самому Амвросію; звикла отримувати гроші від того Амвросія; звикла виливати всі помиї з своєї душі в вуха Амвросію; звикла почуватись в безпеці за спиною в Амвросія. А потім Амвросій взяв і утік.
Що відчуватиме в цей момент Амфросина?
Правильно. Ломку. Ломку від втрати цяцьки. Таку ж ломкуу як в першокурсника за борщом. Лиш інтенсивнішу.
А от якби Амфросина любила Амвросія. То вона могла би любити його й далі. Незалежно чи приносить ця цяцька задоволення чи ні. (заодно й ломки не було б).
Совокупление как секс ( по любви ) VS совокупление із-за егоїзму
Хто в’їхав в написане вище. Той вже знає відповідь.
Совокупление по любові – це форма спілкування. Тобто форма сексу. Дуже інтимна форма сексу (спілкування).
Совокупление із-за егоїзму – це спосіб потішити своє Ід. Наприклад свій інстинкт розмноження. Або спосіб підняти свою низьку самооцінку (ну раз я їй вставив, значить мужик, да Антон?), це може бути навіть спосіб заробити. Це може бути що завгодно. Але якщо причиною совокупления є егоїзм. То це що завгодно, але не секс. Принаймні я вважаю так.
Що я думаю про секс до весілля?
Воу воу воу. Це ж очевидно (насправді не очевидно).
Колись за блуд убивали. Ііі.. це був той час, коли совокупление щось та й значило. От реально. Ризикнути життям заради сексу! Це який рівень інтимності мав бути? (Хоча сексом там пахло рідко. Частіше це було із-за нестриманості і сильного бажання перепихнутись. І тим не менш було й шось хороше в ті роки. Але не суть). Суть в тому, що секс – це про форму інтимного спілкування. Секс із совокуплением – це про досить високий рівень інтимності такого спілкування.
Колись давно це вимагало дійсно високого рівня інтимності. А зараз… взагалі це залежить від виховання. Але в цілому совокупление втратило свою суперінтимність і сакральність. Тому я хз.
З одного боку. Я хочу собі жінкою християнку (деталі нижче). Ісус закликає людей не калічити свою душу перепіхонами з ким підряд. І я повністю розумію про шо він говорить. Це правильно і дуже корисно для людської психіки. Сам я теля нестримне, але якщо жінка захоче – ок, віднесуть з розумінням і буду чекати.
Хоча якщо брати випадок коли відчуваєш, що ви дойшли до того рівня близькості і вже навіки разом. То. Чому б ні?
*Хоча якщо брати випадок коли відчуваєш, шо ви дойшли до того рівня близькості і вже навіки разом то чого б не подумати про шлюб?
Скоротимо: питання дуже індивідуальне і залежить від рівня сакральності сексу в нашій свідомості (моїй і моєї коханки).
Зачем любить?
Не знаю.
Такої відповіді яка підійшла би усім я не знаю.
Я хочу любити, бо я хочу любити. Мені подобається.
Що в моєму розумінні шлюб?
Це довготривалі стосунки між чоловіком і жінкою, де вони одночаснокоханц і друзі, і наставники одне одному, і партнери по господарству.
*ДУЖЕ ВАЖЛИВО!
Шлюб – це про довготривалі стосунки. Це про доки смерть або якийсь ну супержосткий форс-мажор не розлучить вас.
Нащо людям шлюб? Який сенс?
Вище я вже писав трохи про любов і про егоїзм.
Але розуміти що таке любов – це про одне. Любити – це зовсім інше.
Я ввесь такий розумний сиджу оце умнічаю. Але сам я теж потомок Адама. Потомок Адама – тобто грішна людина. Тобто людина з скотськими інстинктами.
Коли поряд проходить миловидна дівчина – в мені теж грає інстинкт розмноження. І хоч в душі я хочу вміти любити, і приблизно знаю що це. Але моє серце егоїстичне. Моє я хоче м’яса й понтів.
Я пам’ятаю якою стрьомною мені здавалась одна зашугана мала. І як я потім узнав що вона топ 3 глядацьких симпатій на конкурсі міс Україна. І як мені раптом захотілось її закадрити щоб доказати самому собі, що я мужик. От поки не бачив її бірку – здавалася зажуганою і стрьомною. А тут бац, і зразу все помінялось. Бо бірка розігріла в душі бажання понтів.
Це приклади суто з мого життя. В кожного вони свої. Але суть: егоїзм від природи присутній кожному. Ми всі від природи егоїсти і любити не вміємо.
І для когось це норм. Хтось любить тільки себе, регулярно із-за цього страждає, але міняти ситуацію не хоче. Такі люди люблять пікап, випадкові тимчасові стосунки, цивільний «шлюб» і т д.
А для когось НЕ норм. Хтось хоче перестати страждати. Хтось хоче почати любити не тільки свого внутрішнього скота. Хтось хоче мати постійну партнерку завдяки якій він вчитиметься любити когось крім себе. Для таких людей існує шлюб, християнський довгостроковий шлюб.
Які його плюшки?
Гарантія, що тебе не кинуть – народжує в тобі довіру. А завдяки довірі нам обом вигідно інвестувати одне в одного:
Я хочу кожен день просипатись з кращою жінкою чим була вчора. Мені є сенс інвестувати в свою дружину. Але нема страху втратити інвестиції. Моя дружина теж хоче просипатись з кращим чоловіком чим я був вчора. І вона теж не боїться втратити свої інвестиції. Бо знає, що ми одружились навіки.
Ми говоримо правду. Нам нема сенсу брехати одне одному. Нема страху залишитись самотнім.
Взаємоінвестиції зрощують любов:
Коли я постійно переступаю через себе заради дружини. І при цьому бачу як вона теж старається. В якийсь момент мені почанає подобатись любити її. І я починаю любити не лиш на ділі, а й в душі.
А правда зрощує взаєморозуміння:
Чим краще ти знаєш людину – тим вища якість вашого сексу (еротичних стосунків). Це теж зміцнює стосунки.
(Візьми тепер оці плюхи і порівняй з грязними єблями з ким підряд: коли ти постійно напружений і чекаєш удару; коли ти кожен раз тратиш гроші і сили в нікуди; коли їбеш незнайому тобі тушу і почуваєся тупим дрочером, бо ти відчуваєш, що насправді вона тебе не любить. а хто ти, якщо ти не можеш знайти жінку яка тебе любить?; коли ти постійно боїшся відкритись бо ця сука може потім тебе шантажувати; коли ти завжди розумієш що завтра знову доведеться шукати нову; і коли кожен раз очкуєш підхопити снід. Твоє життя, твій вибір. Але мені варіант шлюбу більше заходить).
Який я хочу шлюб?
Я хочу християнський шлюб:
Де у нас із дружиною близькі інтимні стосунки (шикарний високорівневий секс).
Де ми разом ведемо господарство, коли в нас спільний побут, спільне майно і спільний бюджет.
Де ми виховуємо наших дітей і кожен знає свою закладену природою роль (рішення приймаємо разом. Але якщо до компромісного рішення дійти не можемо, якщо є сильна суперечність, то останній голос і відповідальність за мною).
Де в нас є гарантії одне перед одним. А тому є і довіра.
Де ми розуміємо одне одного.
Де ми одне одному кажемо правду щоб якою гіркою вона б не була.
Де ми терпимо одне неприємні особливості одне одного.
Де ми доглядаємо одне одного.
Де ми любимо і плекаємо ще більшу любов одне до одного.
Якою має бути жінка, щоб я одружився
Я маю бути впевненим, що з нею можна збудувати ідеальний шлюб.
То☝ було коротко. Тепер по-порядку:
*з зірочкою принципове, без зірочки опціональне
В неї той же світогляд:
*Вона ортодоксальна христянка. Вірить в теж саме, в кого і в що вірю я.
*Вона прагне того ж, чого прагну я
*Вона цінує те ж, що ціную я
Мені з нею комфортно
*Вона ерудована. Вміє мислити.
*Вона мудра. Шарить у психології.
*Вона вміє бути другом.
*Вона мислить позитивно і має почуття гумору.
*Вона не бидло. Вона мислить широко і цілиться до вищого
Вона україномовна або хоча б розуміє укр
Вона з села і знає що таке закрита йобнута комуна + що таке спів цвіркунців + чому не можна садити огірки як садять картоплю
У нас є спільні захоплення (чим більше, тим краще).
*Вона мене хоче.
Я її хочу. Хочу як самку
Тут нема однозначних параметрів. Мені подобаються різні дівчата. Але якщо прям ідеал фігури – це щось типу Jen Selter.
У неї гарна попа. Підкачана, але з целюлітом. (мені приємно розуміти, що в її судинах плаває естроген).
У неї талія вужча за попу і груди
У неї груди плюс мінус 2 розмір
У неї довге волосся
У неї добре й усміхнене лице
Вона здорова
*Вона може мати дітей (або готова полюбити моїх дітей від іншої жінки)
*Вона не курить.
*Вона мало п’є (алкоголь), а ще краще не п’є взагалі.
*Вона займається фізкультурою.
*Вона слідкує за своїм раціоном.
Вона повноцінна, вміє ходити без каляски ну і типу того (зірочки спеціально нема).
*З неї вийде класна мама
*Вона уже грамотна господиня або прагне такою стати
Чого стільки вимог?☝
Бо все, що я вимагаю – можу запропонувати у відповідь.
Чи треба народжувати дітей?
Кожному своє. Як на мене сім’я є цілком повноцінною навіть коли нема дітей.
* але хто не народжує дітей, той має допомагати іншим з вихованням дітей. Бо будь-чиї діти, це в т ч твоє майбутнє.
Нащо народжувати дітей?
В світі існує більше гуглодуплекса мікрочастинок. Лише один чоловік виробляє близько 40 мільярдів сперматозоїдів тільки за рік. При тому, що всього на планеті в 6 раз менше людей.. Вірогідність народитись настільки низька, що кожен з нас мегавезунчик. Право народитись – це мегакрутий подарунок. І це та неегоїстична причина, яка спонукає мене родити дітей.
Дарунок життя задля дарунку життя – це то, що свідчить про любов. А не про егоїзм. І це єдина причина, із-за якої варто народжувати дітей.
На жаль. Ми і в цьому прохавані гріхом (пошкодженням психіки), тому всі ми більше чи менше. Але хочемо пишатись своїми дітьми перед сосідами (егоїзм). Хочемо використати їх як інструмент щоб підняти свою самооцінку (егоїзм). Іноді хочемо щоб це була нам допомога в старості, типу як інвестиця (егоїзм). Але це все фігня і зло.
Головна причина для народження дітей – це щоб дарувати життя.
І в додаток до життя їм треба дарувати любов. Причому любов не ту, що «я тебе люблю допоки ти мене». А любов яка «я тебе народив і я тебе люблю чисто за то, що ти є». Це вимагає тяжкої роботи над собою. Але це саме той лвл, якого треба прагнути при народженні і вихованні дітей.
За яке виховання? (яким я буду татом)
Я буду дуже ліберальним татом. Я капіталіст, ліберал, я ненавиджу китайську систему управління, ненавиджу тоталітаризм, мікроменеджент. Я за свободу. Довіру. За право вибору, праов на помилку і право на підтримку.
Можна довго розказувати, що оце гріх, що воно тебе покалічить. Можна навіть тримати дитя на ланцюгу. Можна робити що хочеш. Але краще всього попередити дитину про ризики. Дати право вибору і всеодно допомогти відновитись коли вибере помилку і травмується.
+ дуже важливий принцип власного прикладу: Можна довго розказувати, що курити це зло. Але дитина підсвідомо спостерігає за авторитетною йому людиною і пробує повторити. Тому якщо дитина бачить як тато жере фастфуд, то й собі хочеться. І навпаки. Коли дитина бачить як тато втоптує після спортзалу варену грудку – то й собі хочеться. І навіть якщо він буде розказувати, що грудка фігня і її жеруть тільки лохи хто не вміють відростити пивне пузо – син всеодно буде хотіти стати качком і нехотіти відрощувати пивне пузо. Ще з 3х років рватися у спортзал і топтати варене м’ясо (якщо тато йому авторитетна особа). Ну й навпаки.
Коли пора заводити дітей?
Коли маєш сформований світогляд, коли готовий любити своїх дітей і є необхідні матеріальні можливості – тоді й можна. Ну і коли є інша людина хто може з цим допомогти.
Що думаю про аборт?
Думаю, що це вбивство.
Так, я знаю, хтось назве мене ханджею мол наука вже давно все довела. Але хто так кажуть – вони перекручують науку.
Наука довела, що ембріон сильно відрізняється від дитини якою той ембріон стає на 9 місяці. От і все. Наука дозволяє лише дослідити відмінності між дорослою людиною / немовлям / ембріоном.
Але вважати дорослу людину / немовля / ембріон людиною чи не вважати – це питання світоглядне, не наукове. І чи має право на життя доросла людина / немовля / ембріон – це теж питання світоглядне. Тут наука не може дати відповіді. Тут може дати відповідь кожен для себе сам.
Так от із світоглядної сторони я вважаю, що ембріон – це теж людина, просто на первинному етапі свого життя. І вбивство ембріона – сродні вбивству немовляти. Є випадки коли жінкам норм вбити своє небажане немовля. Але я вважаю таку поведінку неприпустимою.
Звісно ж, легко говорити. Я ніколи не стояв перед вибором вбивати дитину чи ні. Але все ж вбивство – це вбивство.
Чи хочу я дітей?
Хочу. Хочу 2 хлопчиків і 2 дівчаток.
Чого так? Щоб у кожного був хоча б 1 брат, і хоча б 1 сестра.
Я наприклад знаю чого дівчата постійно запізнюються і норм ставлюсь до їхніх психозів. А якби не було сестри, то не знав би. Але брата не було, не було з ким битись нормально, не було з ким гратись нормально. А був би – було б.
Чи маю дітей?
Ні, але все ще попереду
Питання глобальні
Феменізм
Раніше я щиро ненавидів феменізм у всіх його проявах. Але з часом зрозумів, що там все настільки складно, що тільки Бог його знає де там істина. Різні є феменістки, різні є люди, різні є ситуації.
Я все ще з відразою і огидою ставлюсь до спроб дати жінкам більше прав за рахунок прав чоловіків. Бо це як мінімум просто неможливо. Більшість жінок гетеросексуальні і забравши в чоловіків права вони забирають в себе чоловіків (чоловік без прав для більшості жінок непривабливий). А забравши в себе чоловіків вони забирають у себе частину щастя. Ну і як максимум це несправедливо.
Я вважаю, що зараз навпаки утискають чоловіків. І якщо й боротись за гендерне рівноправ’я, то зараз більшу увагу треба приділяти правам чоловіків. Але знову ж таки все залежить від ситуації.
Це прям складна тема, бо кожен випадок індивідуальний.
Єдине що індивідуальне для кожного випадку: гендерні конфлікти треба вирішувати любов’ю, а не ненавистю.
Якщо в якійсь конкретній ситуації мова про транзит частини прав від чоловіка до жінки будується на любові і там і справді жінка потребує того більше за чоловіка – це чесно. Такі ситуації підтримую.
Якщо ж в іншій ситуації вимоги забрати права в чоловіків і віддати жінкам будуються на тупості і ненависті до всіх на світі – тоді я категорично проти.
Кожна ситуація індивідуальна.
Капіталізм VS Соціалізм і т д лівоправська боротьба
В цій темі у мене теж були яскраво виражені погляди про “держава не має взагалі ніяк втручатись в справи людей”.
Зараз я розумію, що світ надто складний аби тут працювали якісь прості рішення.
Кожна ситуація індивідуальна і десь треба більше державного втручання, десь менше.
Я не хочу ставати на відстоювання жодної з крайнощів.
Але якщо говорити конкретно. Тобто за кого я голосуватиму на виборах. Мені більше всього подобається ідеологія Демократичної сокири.
Природа
Наше все
Якщо завтра у нас не буде придатної для проживання природи – не буде нас.
Тому для мене це питання дуже гостре і що би хто би мені не втирав про різні проблеми голоду дітей, хвороб, соціальної несправедливості і т д. Але знищення природи для мене зараз є найстрашнішим із всіх викликів перед усім людством.
Якщо природа програє – всі програють.
Якщо природа програє – голодні діти стануть ще голоднішими, хвороб стане ще більше, соціальна несправедливість не матиме жодного сенсу.
Тому я з свого боку з величезною повагою ставлюсь до абсолютно всіх, навіть дуже тупих ініціатив з захисту довкілля. Сам в свою чергу сортую сміття і всіляко де можу зменшую моє споживання і де можу надаю перевагу більш екологічним бізнесам. По-можливості не проти і на якийсь суботник як варіант приєднатись.
Харошиє рускіє
Я в це не вірю.
В танках сидить не Путін. Реактивні системи залпового вогню заряджає не Путін. Людей тероризує не Путін. Змушує дітей носити свастику не Путін, а кожна вчителька на місці. В кінці кінців терпить Путіна не лише Путін, а всі 140 чи скільки їх там мільйонів кровожерливих і тупих рабів.
Путін – це всього лиш пе_да хворої країни. Поріжеш його – виросте нова.
—
Нація – не про гени, не про кров. Нація – це група людей кого об’єднує спільна національна ідея.
Національна ідея росіян – це ненавидіти все на світі, показувати всім кузькіну мать, це ламати життя іншим щоб своє на їх фоні здавалось менш конченим. Відповідно кожен представник цієї нації приймає цю ідею і тому кожен представник цеї нації є убивцею і збочинцем.
Звісно ж. Не кожен етнічний росіянин є нацистом, бо далеко не кожен етнічний росіянин є росіянином за нацією. Багато етнічних росіян змінили націю і стали британцями, американцями, українцями. Але хто націю не змінили – убивці і збочинці. Просто різного ступеню.
Я про це казав в 2013 і зараз я ще сильніше в цьому переконаний.
Любов
Я думаю якби всі ми мали любов одне до одного, то у нас не було би проблем з феменізмом чи капіталізмом чи природою. Та й москалів як такого поняття не було би. Була б собі мирна Московська республіка, щось типу Фінляндії. Життя було б прекрасним. Якби..
Я думаю любов одне до одного позабвила б нас багатьох проблем.
Все
Є багато не описаних тут речей про які я думав. Але там я плюс-мінус згоден з натовпом (а як мислить натовп – ти і сам/а знаєш). Тому окремо не розписую. Па
(Поїж чогось цукрового, мозку після всього певне що важко)